ТВОРЧА ЗУСТРІЧ З О.СМИКОМ

ТВОРЧА ЗУСТРІЧ З О.СМИКОМ

Не вірте, що поезія – слова.
Це справжнє омовення після зливи,
Вона, як наречена і вдова –
У білому і чорному вразлива …

Тут не злукавити, тим паче, відійти,
Не поступитись порятунком мілким…
Поет підзвітний Богові.
І тільки.
(О.Смик)
В Тернопільські обласній бібліотеці для молоді сьогодні відбулась цікава зустріч. Віч на віч, у тісному колі говорили про життя, не прикрашене уявою, а буденне життя, з його проблемами, переживаннями, роздумами…
Живе людина поруч, здається все про неї знаємо… Але ні, досить часто ми навіть не здогадуємось скільки цікавого і загадкового приховує знайома посмішка чи погляд…
Так і О.Смик – людина настільки багатогранна, що в кількох словах неможливо описати все, чим цікавиться, що робить, до чого дотичний… невтомний борець за людську гідність, за честь і свободу… бард (автор близько 800 пісень)… Його поезія вражає глибиною думки, “гіркою” правдою, тонкою сатирою, нотками гумору, любовною лірикою, патріотизмом … Свої твори – пісні, він дарує виконавцям… І вірить, що прийде час, коли мистецтво буде в пошані, а творчість приноситиме прибуток…

Мені потрібно зовсім не багато:
Щоб кожне слово западало в серце,
Щоб хлопці не кидались хлібом черствим,
Щоб не забули вишивки дівчата.

Не кидала щоб мати немовляти,
І кожен батько не цурався сина.
А ще, щоб не стріляли просто в спину,
Коли стоїш обличчям до багаття.

Щоб рідну землю вміли захистити,
Щоб кожен доживав до свого віку,
Щоб рідну мову вміли шанувати…
Мені потрібно зовсім небагато.
(О. Смик)